
Кароль Навроцький офіційно став президентом Польщі: хто він, чим відомий та як ставиться до України

У Варшаві — офіційні урочистості. 6 серпня Кароль Навроцький офіційно склав присягу й став президентом Польщі. Тепер уже екс-Анджея Дуду офіційно змінили на посаді голови держави.
Церемонія відбулася в будівлі Сейму під час об’єднаного засідання Сейму та Сенату — так званих Національних зборів. Відкрив подію маршал Сейму Шимон Головня.
Національний гімн, виступи, офіційні формальності — все як годиться. І головне: присяга. Навроцький вийшов до трибуни й урочисто заявив:
Я, за волею народу, присягаю бути вірним Конституції, боронити гідність нації, незалежність і безпеку держави. А ще — дбати про добробут батьківщини та її людей. Хай допоможе мені Бог.
Його слова зал зустрів гучними оваціями — особливо раділи представники партії "Право і справедливість". У залі був і Анджей Дуда з дружиною. А ще — прем’єр Дональд Туск, урядовці, інші високопосадовці. Програма на день інавгурації — щільна:
- У Королівському замку Навроцький отримує найвищі державні відзнаки — Орден Білого Орла та Орден Відродження Польщі.
- Потім разом із дружиною рушає до президентського палацу, що стане їхнім "домом" на найближчі п’ять років.
- Завершення дня — символічне: церемонія біля могили Невідомого солдата у Варшаві. Там новообраний президент офіційно стає головнокомандувачем збройних сил Польщі.
А хто ж такий Кароль Навроцький
Якщо коротко — це історик, колишній очільник Інституту нацпам’яті Польщі, і доволі суперечлива постать. Його обрали у другому турі виборів. І хоча перемога була не розгромною — близько 51% голосів, цього вистачило, щоб залишити позаду конкурента-ліберала Рафала Тшасковського.
Кар’єра Навроцького — як американські гірки. То спалахи, то скандали. Скажімо, його критикували за знесення пам’ятників Червоної армії та за те, що нібито мав стосунки з кримінальними колами. Сам він усе пояснював "соціальною роботою" з ресоціалізації. А ще — згадували історію з книгою про польського мафіозі, яку Навроцький написав під псевдонімом.
Про Україну — без однозначності
Його позиція щодо України — доволі складна. З одного боку, виступає за допомогу Києву. З іншого — постійно натякає, що спершу треба закрити історичні рани. Насамперед — Волинську трагедію. Навроцький заявляв, що не підпише ратифікацію вступу України до НАТО, доки не буде "повного історичного порозуміння". Щодо вступу в ЄС — така сама позиція. У своїй передвиборчій програмі Навроцький окремо виділяв "український блок". Серед обіцянок:
- жодних польських солдатів на українській землі;
- жодних голосувань за вступ України до НАТО без уточнення всіх нюансів минулого.
Цікаво, що…
Перед виборами Навроцький встиг зустрітися з Дональдом Трампом у США й отримав від нього підтримку. Цей жест викликав хвилю реакцій у польських медіа. А ще — обіцянки, які він давав виборцям:
- зниження ПДВ;
- створення Фонду проривних технологій (що це таке і як працюватиме — поки туманно);
- будівництво Центрального комунікаційного порту;
- повернення домашніх завдань у школах (серйозно);
- безкоштовні уроки перед складанням на водійські права.
І ще кілька позицій, які викликають палкі суперечки:
- проти обов’язкової вакцинації;
- категорично проти легалізації цивільних партнерств;
- заборона абортів — підтримує.
Інтрига з Україною — триває
Зустріч Навроцького з Володимиром Зеленським поки що — під знаком питання. Кажуть, планується, але точна дата невідома. Єдине, що вже сталося: 31 липня президенти провели першу розмову телефоном. Це був їхній перший контакт після перемоги Навроцького на виборах.
Тож попереду — багато знаків запитання. І не лише щодо українсько-польських відносин. Сам Навроцький ще тільки починає — і поки виглядає так, ніби хоче залишити помітний слід. Яким він буде — побачимо вже скоро.