Боротьба з корупцією: красива статистика, але без реальних вироків

Кожного року в Україні відкривають десятки тисяч справ, пов’язаних із корупцією. А от до реальних вироків доходять лише одиниці. І це виглядає так, ніби система більше турбується про цифри у звітах, ніж про справедливість.

Дослідження на основі даних CrimeDataLab показує дивну картину: правоохоронці звітують про відкриті провадження, але у судах — справжня тиша. Замість того, щоб карати тих, хто сидить у високих кабінетах, фокус роблять на дрібних фігурантах.

Сухі цифри, що говорять самі за себе

За статтею 191 Кримінального кодексу (про "привласнення чи розтрату майна") з 2013 року відкрили понад 120 тисяч справ. Половина так і не потрапила до суду. А вирок отримали 6,6 тисяч осіб. Але реально за ґрати потрапили… 578 людей. Решта відбулися штрафами чи умовними строками.

Ще більш промовистий приклад — стаття 364 ("зловживання владою"). Із понад 40 тисяч проваджень лише близько 3 тисяч дійшли до суду. Реальні терміни отримали всього 63 особи. Решта — символічні покарання на кшталт штрафів чи арештів на кілька днів.

Якщо дивитися на всі корупційні статті разом, то за рік менше сотні людей реально опиняються за ґратами. І це в країні, де корупція вважається однією з головних проблем.

"Мертві статті" та ілюзія боротьби

Є у нашому законодавстві й такі статті, що виглядають ніби створені для боротьби з топкорупцією, але на практиці вони просто не працюють.

Яскравий приклад — стаття 368-5 ("незаконне збагачення"). Сотні проваджень, відкритих за останні п’ять років, але жодного, яке дійшло б до суду.

Схожа ситуація і з іншими: наприклад, стаття 365-2 ("зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги") — реальний вирок лише один. Або стаття 210 ("нецільове використання бюджетних коштів") — двоє засуджених за кілька років.

Розрив довіри

Виходить, що система полює не на організаторів, а на виконавців. Це створює красиву статистику, але насправді ніяк не впливає на "велику" корупцію. На поверхні ми бачимо ніби активну роботу, але під нею — лише окремі дрібні справи, які не змінюють загальної картини.