Релігія як зброя: чому росія вимагає "безпеки" для своїх церков в Україні

Російська влада знову намагається використати релігію як важіль тиску. Під час перемовин на Алясці, де, за повідомленнями ЗМІ, зустрічалися Володимир Путін і Дональд Трамп, пролунала вимога від Кремля: Україна має гарантувати "безпеку" для російських церков. Звучить так, ніби мова йде про звичайний захист віруючих, але все виглядає набагато складніше.

Свобода віросповідання: реакція Всеукраїнської ради церков

Всеукраїнська рада церков відреагувала швидко. У їхній заяві прямо сказано: ми не можемо дозволити, аби хтось диктував Україні умови такого характеру. Адже правда проста — наша держава від самого початку незалежності відома світу тим, що тут свобода віросповідання одна з найширших у Європі. І навіть тепер, коли триває війна, цей принцип зберігається. То звідки ж раптом розмови про "утиски"? Відповідь очевидна: це не про віру, а про політику.

Віра чи політичний інструмент

До речі, Рада нагадала те, що багато хто вже розуміє: Росія роками використовує релігію, і особливо РПЦ, як інструмент впливу. І не треба ілюзій — ця церква фактично вбудована у державну машину Кремля. Нею керують не лише патріархи, а й політичні інтереси Москви.

Звідси й така старанність Путіна. На міжнародній арені він захищає не стільки віру, скільки власний політичний проєкт. Прикладів вистачає: патріарх Кирил проголошує війну проти України "священною", а загиблим окупантам обіцяє відпущення гріхів. Складно навіть підібрати слова, коли думаєш, що цим фактично освячуються вбивства українців — і християн, і представників інших релігій.

Позиція Всеукраїнської ради церков

Всеукраїнська рада церков зайняла чітку позицію: вони підтримують державу і не визнають жодних "особливих статусів" для російської мови, культури чи церков. Бо це асиметричні й небезпечні вимоги, які можуть знову зіграти проти України.

Церква повинна бути місцем молитви й духовності, а не важелем у великій політиці. Але російська влада раз по раз показує, що для них це — зручний спосіб виправдовувати агресію. І якщо хтось ще сумнівається, що тут йдеться не про захист віруючих, а про контроль і вплив, то тепер, здається, сумнівів залишилось небагато.