
Економічна безпека: Свириденко про необхідність захисту мінеральних запасів

Питання української безпеки зазвичай асоціюється з армією, зброєю і союзницькою підтримкою. Але, як підкреслила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко після зустрічі зі спецпредставником президента США Кітом Келлогом, реальна гарантія захисту держави складається не лише з військової сили. Тут важливі і політична стійкість, і економіка, яка може витримати будь-які удари.
Чому ресурси стали темою №1
Окремий акцент Свириденко зробила на критичних мінералах. Це звучить трохи технічно, але якщо простіше – йдеться про літій, титан, графіт, без яких не буде ні сучасних дронів, ні батарей для електрокарів, ні навіть багатьох систем ППО. Росія добре це розуміє, тому й намагається хапати такі ресурси там, де встигла окупувати землю. Вона сказала прямо: не можна допустити, щоб їхній незаконний видобуток і торгівля стали чимось "нормальним". Бо тоді виходить, що агресор отримує ще одне джерело грошей на війну. І кожна тонна вкраденого мінералу – це додаткові ракети по наших містах.
Що кажуть американці
З боку США теж пролунали чіткі меседжі. Вони бачать перспективу не тільки в інвестиціях та відновленні зруйнованого, а й у розвитку нових виробництв. Зокрема, у дронах, промислових стартапах, навіть у створенні нових кластерів, які зможуть виходити на світовий ринок. Є ще один нюанс. У Вашингтоні давно думають, як зменшити залежність від китайських постачань мінералів. І тут Україна виглядає дуже цікавою. Наші запаси могли б стати частиною великої гри – глобальних ланцюгів постачання.
Геополітика під землею
Цікаво, що питання критичних ресурсів – це майже нова геополітика. Африка, Латинська Америка, Австралія – всі вони вже арена конкуренції. Україна ж, як не крути, стоїть на старті, і тут головна проблема в тому, що частина родовищ зараз під контролем Росії. Тобто війна йде не лише за території чи людей, а й за надра.
Ще кілька важливих деталей
До речі, Україна вже кілька разів піднімала цю тему на міжнародних форумах. Бо це не лише гроші. Це і політична вага. Якщо ти можеш постачати ресурси, які потрібні всім, – тебе більше слухають. Приклади поруч: Канада чи Австралія. Вони активно використовують свої поклади літію та нікелю, щоб зміцнювати союзи з ЄС та США. Чому ми не можемо робити те ж саме? А тепер уявіть: Україна не просто продає сировину, а будує заводи з переробки, створює власні технології. Це вже зовсім інший рівень впливу. І саме тут мова йде про майбутнє.
Де шукати ці багатства
Якщо говорити конкретніше, то родовища літію є у Кіровоградській області, титанові руди – на Житомирщині. Є поклади графіту, цирконію, навіть рідкісноземельні метали. Все це може стати основою для цілих галузей. Але без стабільності, без контролю держави і партнерської підтримки цей потенціал легко перетворюється на мішень для ворога.
Ключ до стійкості
Отже, питання мінералів – це не технічна деталь у великій політиці. Це основа. Бо без контролю над ними ми не зможемо бути по-справжньому сильними. І саме тому Свириденко так жорстко наголосила: легалізація російського видобутку – абсолютно неприйнятна. Адже йдеться про наше майбутнє, про те, як ми виглядатимемо у світі після війни.