Імпорт "з'їдає" гривню: як уряд може виправити ситуацію

Україна нині живе у дивному балансі. З одного боку — війна та необхідність відбудови, з іншого — рекордні масштаби імпорту. За сім місяців 2025 року завезли товарів майже на 46 мільярдів доларів. Це плюс 17% у порівнянні з минулим роком. А експорт? Майже не зріс, залишився на рівні 23 мільярдів. У липні взагалі стрибок: у фізичних обсягах імпорт підскочив більше ніж на третину.

Така ситуація породжує старе питання: чи довго гривня витримає під цим тягарем?

Дефіцит торгівлі: коли імпорт переїдає експорт

У світі надмірний імпорт і від’ємний торговий баланс сприймають як загрозу. Американський президент Дональд Трамп у 2025-му навіть розгорнув нову тарифну війну, аби скоротити імпорт і підштовхнути громадян купувати своє. В Україні ж уряд поки що уникає гострих формулювань, пояснюючи все війною. Та в довгій перспективі такий розрив між імпортом та експортом може боляче вдарити по економіці.

Що купуємо найбільше

Головна стаття витрат — машини та обладнання. Це понад 18 мільярдів доларів. Тут і генератори, і трансформатори, і зброя у широкому розумінні. Паливо — ще майже 6 мільярдів, хімія — понад 7 мільярдів.

Економісти пояснюють: імпорт росте не лише тому, що країна залежна від пального чи електрики. Держава вливає великі гроші у закупівлю техніки, у тому числі військової. Додайте сюди ще й поштові посилки — мільйони дрібних покупок з AliExpress та Temu, що навіть не оподатковуються. Вони теж лягають у статистику.

Китайський фактор

Китайські товари — беззаперечний лідер. Їхня частка — понад 21% усього імпорту, тобто майже 10 мільярдів доларів.

Причини прості:

• найдешевші у світі товари;
• перевиробництво в самій КНР, тож їхній уряд активно "виштовхує" продукцію за кордон;
• бажання українців економити на всьому, від скатертин до електромобілів.

У липні українці купили понад дві тисячі китайських автівок, здебільшого електрокарів. Їхній імпорт зараз буквально вибухає, адже вже з 2026 року пільги на ввезення таких авто скасовуються.

Тут же — телефони (78% всього ринку в Україні з Китаю), комп’ютери, кондиціонери, генератори, навіть сталь. Це виглядає як залежність, яку швидко не зламати.

Енергія та війна

Не все можна списати на Китай. Після обстрілів критичної інфраструктури Україна вимушена імпортувати електрику, газ і навіть вугілля. Частка імпортної електрики в серпні сягала 12%. Газу, за словами уряду, перед зимою доведеться купити ще понад 4 мільярди кубів.

Тож імпорт росте не від хорошого життя. Це прямий наслідок війни.

НБУ тримає курс, але чи надовго

Національний банк фактично щомісяця "підживлює" ринок валютою. У липні продав 3,7 мільярда доларів, щоб задовольнити попит. І це більше, ніж у червні. Для порівняння: ще недавно вистачало 2-3 мільярдів.

Курс гривні штучно стабілізують. Міжбанківський ринок то йшов у бік 41,8 гривні за долар, то відкотувався назад до 41,3. Але загальний тренд очевидний — гривня слабшає.

НБУ може тягнути час, поки заходить іноземна допомога. Проте всі розуміють: варто лише міжнародним вливанням зменшитися, і курс піде вгору — можливо, різко.

Чи допоможе експорт

Найпростіша відповідь на дефіцит: більше експортувати. Але й тут не все гладко.

• харчова промисловість показує спад, хоча потенціал у переробки аграрної продукції величезний;
• українська зброя могла б стати окремим експортним хітом — ринок оцінили у 20 мільярдів доларів на рік.

Економісти пропонують навіть модель: кожен дрон на експорт приносить один дрон для ЗСУ за рахунок мит. Але коли мова заходить про заміщення імпорту українським, наводять простий приклад: навіть скатертину українського виробництва знайти важко, бо полиці заповнені китайськими.

Погляд наперед

Навіть якщо завтра з’явиться шанс на мирні домовленості, сама структура економіки швидко не зміниться. Військові витрати ще довго залишатимуться високими, а міжнародна допомога не безкінечна.

Ситуація з імпортом і курсом гривні нагадує марафон, а не спринт. Поки триває війна, Україна вимушена балансувати між зовнішніми вливаннями та внутрішнім дефіцитом. Але будь-який марафон має межу витривалості. Питання лише в тому, чи встигне країна розвинути власний експорт і виробництво до того моменту, коли міжнародні партнери почнуть зменшувати фінансову підтримку.