Законопроєкт про покарання військових змінять: Міноборони відмовилося від жорстких норм

Українська армія зараз опинилася на роздоріжжі: з одного боку — необхідність тримати дисципліну, з іншого — потреба зберегти людяність і мотивацію тих, хто вже виснажений війною. Питання не лише в законах, а й у тому, як командування ставиться до власних бійців.

Чому законопроєкт №13452 викликав хвилю критики

Документ передбачав фактично обов’язкове позбавлення волі на термін від 5 років для тих, кого звинувачують у непокорі під час бойових дій. Суд не міг би зважати на особисті обставини чи пом’якшувати вирок. Аргументація держави була проста: війна не терпить хаосу, потрібен порядок і контроль. Але громадськість побачила інший бік — відсутність справедливості й небезпеку перетворити солдатів на "гвинтики".

Позиція Міністерства оборони

У Міноборони наголосили: дисципліна не може триматися лише на страху. Якщо судді позбавлені права враховувати індивідуальні обставини, тоді система стає формальною, а атмосфера в армії — токсичною. Кожен боєць має залишатися особистістю, а не лише частиною механізму.

Протести і вулиця, що заговорила

Тисячі людей вийшли у Києві та в інших містах з вимогою скасувати каральні норми. Лунали плакати "Виснаженого не судять — підтримують" і "Дайте військовим право повернутися додому". Це були не політичні гасла, а крик родин, самих бійців, волонтерів. Їхній меседж простий: карати всіх однаково — означає втратити довіру до командирів і підірвати моральний дух на фронті.

Військовий омбудсмен як захисник гідності

Одним із компромісних рішень стало створення Офісу військового омбудсмена. Це буде цивільна посадова особа, яка підзвітна президенту і зможе реагувати на порушення прав військових. Така практика давно працює у країнах НАТО. Для України це крок до цивільного контролю і до того, щоб голос солдатів звучав не лише на вулиці, а й у владних кабінетах.

Парламент і уряд шукають формулу

У Верховній Раді також визнали ризики: законопроєкт у первісному вигляді позбавляв військових права на умовне звільнення та індивідуальний підхід. Тому більшість комітетів виступили за зміни. Свою підтримку висловили правозахисники, представники омбудсмена, навіть депутати з протилежних таборів.

Вплив на армію: атмосфера довіри чи страху

Соціологи та психологи попереджають: якщо в армії з’явиться лише страх, вона втратить основу — довіру між командуванням і солдатами. У країнах НАТО підхід зовсім інший: головний акцент роблять на реабілітації, психологічній допомозі та індивідуальних рішеннях.

Думка військових з передової

Командири, адвокати і добровольці відзначають: більшість випадків порушень пов’язані не зі зрадою, а з виснаженням і людськими трагедіями. Суди мають враховувати ці фактори, а не закривати очі. Тому середня ланка офіцерів виступає за те, щоб залишити гнучкість — з психологами, адвокатами та контролем омбудсмена.

Подальші кроки

Законопроєкт вирішили переписати: залишити можливість альтернативних покарань, створити гарячу лінію для військових звернень, розширити повноваження омбудсмена. Це спроба знайти баланс між дисципліною і людяністю, без якої армія ризикує втратити найцінніше — бойовий дух.

Баланс між законом і гідністю

Війна вчить, що справжня сила армії — не тільки в озброєнні, а й у взаємній довірі. Україна сьогодні виборює не лише кордони, а й право залишатися правовою державою, де закон не відбирає гідність у тих, хто щодня ризикує життям.