Не набрала голосів: українці не підтримали петицію про зміну гімну

Спроба оновити головну пісню країни закінчилася безрезультатно. Петиція, яку зареєстрували на сайті уряду ще 23 червня, так і не набрала необхідної кількості голосів. Загалом підтримали її 14,7 тисячі українців — це навіть не половина від потрібного мінімуму.

Автор звернення наголошував: гімн — це не просто музика чи слова, які лунають перед футбольними матчами або на офіційних заходах. Він бачив у ньому щось значно глибше — код нації, спільну молитву, своєрідний маніфест для майбутніх поколінь. На його думку, текст, який ми маємо зараз, занадто переплетений із темами боротьби, втрат, болю й оборони.

Що пропонували

У петиції звучала ідея створити новий текст, більш світлий за змістом. Пропонувалося акцентувати не на стражданні, а на єдності, любові та пробудженні країни. Бачення автора було таким: слова мають надихати на мир і процвітання, ніби світанок після довгої ночі.

Чому голосів не вистачило

Українське суспільство досить складно сприймає зміни символів, до яких усі звикли. Особливо під час війни, коли навіть знайомий рядок із гімну може сприйматися як оберіг. Для багатьох текст, написаний ще в ХІХ столітті, став частиною історичної пам’яті, а не лише набором слів. Ймовірно, саме це і стало причиною слабкої підтримки.

Цікаві деталі з історії

До речі, дискусії про гімн в Україні не нові. Ще у 2003 році деякі політики пропонували змінити перший рядок, адже в ньому йшлося про "ще не вмерлу" Україну. Тоді теж точилися суперечки: одні казали, що слова песимістичні, інші ж наполягали, що вони відображають боротьбу за незалежність. Подібні обговорення виникають і в інших країнах. Наприклад, у Канаді в 2018 році переписали частину гімну, щоб зробити його більш інклюзивним.

Символи, що не зникають

Гімн — це не єдиний символ держави, до якого в українців особливе ставлення. Схожі дискусії точаться й довкола тризуба чи прапора. Але на відміну від кольорів та герба, гімн звучить публічно й дуже емоційно. Саме тому будь-яка спроба змінити його викликає особливу реакцію.

Що далі

Петиція закінчилася безуспішно, але дискусія не зникла. Хтось і надалі вважає, що Україні потрібен новий текст, а хтось переконаний — старий гімн має силу саме через свій драматизм. Можливо, колись ця тема знову повернеться, але зараз, схоже, суспільство не готове.

Історія з петицією ще раз показала: державні символи — це не лише форма, а глибокий сенс. Вони об’єднують людей у складні часи, коли будь-які слова звучать інакше, ніж у мирний період. Змінювати їх у розпал боротьби — це ризик, який суспільство не завжди готове прийняти.