У сучасному світі стресу: що таке "тунельне мислення" і як його подолати

Світ зараз сповнений новин, які здатні вибити з рівноваги навіть найбільш стійких людей. Тому не дивно, що психологи дедалі частіше говорять про явище "тунельного мислення". Це такий стан, коли одна емоція чи проблема стає головною сценою у голові, а все інше — ніби гасне у темряві.

Що таке тунельне мислення

Фахівці порівнюють його з поглядом крізь замкову щілину. Ви бачите лише шматочок реальності — страх, турботу чи задачу, яка не дає спокою. Решта світу — розмита тінь.

Уявіть, ви п’єте чай на кухні, а він без смаку. Хтось поруч говорить, а слова пролітають повз. У голові крутиться лише одне. Це і є прояв тунелю, — пояснює психологиня Анна Богомолець.

Давній механізм мозку

Тут варто згадати, що наш мозок працює не завжди "по-сучасному". Колись, у диких умовах, звуження уваги рятувало життя — воно дозволяло зосередитися на небезпеці. Але тепер це часто грає проти нас: людина ніби застрягає у власних переживаннях і перестає бачити більшу картину.

Як зрозуміти, що ви у тунелі

Найпростіший сигнал — відчуття зацикленості. Думки ходять по колу, серце працює швидше, будь-яка інша тема виглядає несуттєвою. Це момент, коли мозок фактично переключає вас у "режим тунелю".

Маленькі кроки назовні

Вийти з цього стану можна. Анна Богомолець радить робити хоча б один маленький рух убік, щоби нагадати собі про інше життя.

• зупиніться і спитайте: "Що ще важливе є поруч зі мною зараз?"
• візьміть аркуш і запишіть усі думки, аби звільнити голову
• вийдіть на вулицю: подивіться на небо, почуйте пташиний спів, дитячий сміх

Ці прості дії — ніби маленька свічка у темному коридорі: вона раптом показує, що двері виходу весь час були поруч.

Навіщо знати про це явище

Усвідомлення самого механізму допомагає повернути собі свободу вибору. Адже як тільки ви вириваєтесь із "тунелю", світ знову розкривається ширше: проблеми вже не виглядають єдиними, поряд з’являються можливості, краса і навіть прості опори — як смак їжі чи звуки довкола.

Тунельне мислення — природна реакція на стрес, але залишатися у цьому стані небезпечно. Людина втрачає відчуття повноти життя. Іноді достатньо лише одного маленького кроку, щоб відкрити для себе двері назовні й знову побачити світ багатшим, ніж здавався.