Скільки тривають робочий час і відпочинок під час воєнного стану: українцям нагадали правила

Під час воєнного стану українська система праці працює за іншими правилами. Усе підпорядковано одній меті — забезпечити безперебійну роботу важливих об’єктів і водночас не виснажити людей. Держпраці нагадує, що в окремих випадках норми змінюються, і знати їх варто кожному, хто зараз працює.

Коли тиждень може стати довшим

На об’єктах критичної інфраструктури тривалість робочого тижня дозволено збільшити до 60 годин. Ідеться про місця, без яких не виживе місто: енергетику, водопостачання, транспорт, медицину. Якщо люди працюють більше, то й зарплату мають підвищити пропорційно — відповідно до фактичного часу, а не за формальні ставки. Це правило — своєрідний компроміс між потребами держави й правами працівників.

Скорочений, але не зменшений за змістом день

Для тих, хто має скорочений графік, межа визначена у 40 годин на тиждень. Це, наприклад, медики, диспетчери чи інші фахівці, від роботи яких залежить безпека систем. Їхній час зменшено, але оплата залишається справедливою — заробіток також прив’язується до фактичних годин.

Раніше закон вимагав щонайменше 42 години безперервного відпочинку щотижня. Тепер цей проміжок можуть скоротити до 24 годин. Тобто людина має право на добу перепочинку, і цього вважається достатньо в умовах воєнного стану. Час початку й закінчення роботи визначає роботодавець — залежно від обставин. Це дає гнучкість, але вимагає взаємної довіри.

Що скасували тимчасово

На період війни не діють кілька звичних трудових правил:

• обмеження роботи у вихідні;
• скорочений день перед святами;
• перенесення вихідного, якщо він збігається зі святом;
• обмеження на понаднормові години.

Тобто роботодавець може залучати людей до додаткових змін, коли цього потребує ситуація.

Якщо зарплату затримують

Трапляється, що гроші не надходять вчасно. Закон дозволяє не карати роботодавця, якщо доведено, що затримка сталася через бойові дії або інші форс-мажорні обставини. Але якщо причина не в цьому, відповідальність залишається: штрафи, адміністративні санкції, фіксація порушення трудових прав.

Війна змінила навіть наші трудові будні. Робочий день подовжився, вихідних стало менше, а відповідальність — більша. Але система тримається на людях: кожна година, проведена на роботі, зараз має вагу. І якщо держава просить більше часу, вона повинна гарантувати гідну винагороду. У цьому й полягає новий баланс між працею, ризиком і людською витривалістю.