Російські удари по газовій інфраструктурі: чи загрожує Україні повне відключення газу

Російські атаки на газову інфраструктуру останнім часом помітно почастішали. І, природно, люди починають хвилюватися: чи не залишимось ми без газу взагалі? Енергетичний експерт Юрій Корольчук пояснив, що загальна картина не така вже й похмура, хоча проблеми дійсно є.

Кілька точок входу — гарантія стабільності

За словами Корольчука, українська система газопостачання побудована досить розумно. Великі міста — Київ, Одеса, Львів — мають не одну, а кілька точок входу газу. Тобто, навіть якщо одна ділянка пошкоджена, інші можуть підтримати тиск у мережі.

Повне припинення подачі газу до мегаполісів практично нереальне, — пояснює фахівець.

Іншими словами, навіть якщо десь удар потрапить у важливий вузол, місто не залишиться без тепла чи гарячої води повністю. Хоча локальні перебої можливі — особливо в областях, де трубопроводи проходять ближче до лінії фронту.

Слабке місце — компресорні станції

Та все ж є у цієї системи свої вразливі точки. Це компресорні станції — вони ніби "серце" газотранспортної артерії. Якщо їх вибити з ладу, газ перестане рухатись магістраллю. І тоді без постачання може залишитися не лише місто, а й цілий регіон.

Корольчук нагадав, що росіяни вже кілька разів били по таких об’єктах, особливо у Полтавській області. Кожен ремонт, каже він, забирає час і ресурси, а головне — знижує загальну потужність системи.

Чи реально "сховати" інфраструктуру під землю

Ці станції взагалі не були розраховані на участь у війні, — наголошує експерт.

За його словами, ідея будувати бетонні укриття виглядає гарною на папері, але на практиці — фантастично дорогою. Щоб захистити одну потужну підстанцію, потрібно не менше ніж 100 мільйонів євро.

А тепер уявіть масштаб — таких станцій по країні десятки. От і виходить, що сховати їх усі під землю нереально ні фінансово, ні технічно.

Ремонт і запчастини — проблема не менша, ніж ракети

Відновлення пошкоджених об’єктів — процес складний і дорогий. Частину деталей можна знайти в запасах, але є й такі, які Україна вже не виробляє. Їх доводиться шукати за кордоном або знімати з інших об’єктів.

Корольчук визнає:

Ми не можемо повністю повернути систему до того стану, що був до початку обстрілів.

І хоча повне знищення газової мережі майже неможливе, поступове виснаження обладнання — це реальний виклик.

Межа міцності

Попри складнощі, експерт запевняє: система тримається. Так, удари болючі, ремонти дорогі, але критичної точки ще не досягнуто. Українські енергетики вже навчилися працювати у військових умовах — швидко відновлюють, латають, перекидають ресурси.

І все ж, кожен новий обстріл — це удар не лише по металу, а й по людях, які щодня намагаються зберегти тепло у наших домівках.