Верховний Суд дав остаточну відповідь: чи можна відмовитися від мобілізації через релігійні переконання

Питання про мобілізацію та релігійні переконання час від часу повертається у суспільні розмови. Це тема непроста, бо вона торкається не тільки законів, а й особистої віри людини, її внутрішніх переконань. Та все ж українські суди поставили у цій історії чітку крапку.

Що каже закон насправді

Якщо говорити прямо, то українське законодавство не дозволяє відмовитися від мобілізації тільки через релігійні погляди. Такої норми просто немає. Водночас є важлива деталь: коли людина вже проходить службу, її віра все-таки має бути врахована. Наприклад, під час виконання наказів, повʼязаних зі зброєю. Це щось на кшталт компромісу, який не всім очевидний.

Судова історія, що стала показовою

Ця тема знову набула розголосу після справи єпископа, якого засудили до трьох років позбавлення волі за те, що він не зʼявився до ТЦК. Верховний суд розглянув цю справу дуже детально. Судді пояснили: відмова носити зброю може бути частиною релігійних переконань, і це варто враховувати вже під час служби. Але це не має жодного стосунку до того, щоб узагалі не з’являтися за повісткою чи уникати мобілізації.

Позиція Верховного суду

Суд підкреслив, що жодні релігійні чи особисті переконання не можуть бути підставою, аби не проходити службу під час мобілізації. Іншими словами, право на альтернативну службу в умовах воєнного стану не працює так, як це було у мирний час. Закон не дає можливості обрати "не йти", і цього потрібно дотримуватися.

Відповідальність - без варіантів

Ухилення від мобілізації в таких випадках прирівнюється до кримінального правопорушення. І тут усе суворо: стаття 336 Кримінального кодексу передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до пʼяти років. Це реальні терміни, а не формальність. У цьому контексті релігійність може враховуватися лише тоді, коли людина вже перебуває на службі і стикається з питаннями, що стосуються зброї.

Ще про віру під час служби

Підкреслюється, що релігійні переконання важливі, але не тоді, коли йдеться про сам факт призову. Їх враховують уже потім - під час виконання завдань. Це така собі межа, яку суд позначив максимально чітко.

Віра і закон: межа, яку не оминути

Коли закон і особисті переконання зустрічаються в одній точці, наслідки стають неминучими. І саме тому ця тема щоразу повертає нас до питання взаємної відповідальності - перед державою, людьми і власними виборами.