Конфіскація майна лише у 1,5%: НАЗК оприлюднило дані про покарання корупціонерів

Тема покарання за корупцію в Україні давно викликає багато запитань. Цифри наче є, звіти публікують регулярно, але коли доходить до реальних наслідків - картина виходить доволі стриманою. Саме так виглядають нові дані, які оприлюднило НАЗК.

Що показала статистика за десять років

Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило: за період із 2014 по 2024 рік суди конфіскували майно або гроші лише у 1,5% людей, яких притягнули до відповідальності за корупційні адмінправопорушення.

Ще менш поширеною виявилась заборона обіймати певні посади - таке покарання застосували лише до 0,2% підсудних. Цифри, м’яко кажучи, не вражають.

Як проводили дослідження

Це дослідження НАЗК робило не самостійно. До аналізу долучили експертів Центру політико-правових реформ, а також проєкт Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні.

Фактично йдеться про першу в Україні спробу подивитися на судову практику в цій сфері одразу за понад десять років. За підсумками підготували окремий аналітичний звіт і представили його публічно.

Найпоширеніші порушення

Якщо говорити про структуру справ, то тут є чіткий перекос. Близько 72% усіх рішень стосувалися порушень фінансового контролю. Найчастіше - банально прострочені декларації без поважних причин.

Ще приблизно чверть справ, а саме 25%, припали на конфлікт інтересів. А от випадки, пов’язані з невжиттям заходів щодо запобігання корупції, були радше винятком - таких справ найменше.

Скільки людей потрапили під відповідальність

За одинадцять років суди розглянули справи щодо понад 32 тисяч осіб. Усі вони були притягнуті до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення.

Це доволі велика цифра, якщо дивитися загалом, але далі починаються нюанси.

Штрафи як основне покарання

У більш ніж 60% випадків все закінчувалося штрафом. Саме цей вид стягнення суди застосовували найчастіше.

І тут, до речі, видно логіку: штраф - найпростіший і найменш конфліктний варіант покарання. Інші санкції використовували значно обережніше.

Чому справи часто закривали

Чимало проваджень узагалі не доходили до реального покарання. Найпоширеніші причини закриття:

• малозначність правопорушення;
• відсутність події або складу правопорушення;
• сплив строків для накладення адмінстягнення.

Такі формулювання траплялися доволі регулярно.

Конфіскація і заборони - радше виняток

Додаткові санкції, на кшталт конфіскації грошей чи майна, застосовувалися вкрай рідко - ті самі 1,5%. Переважно це були справи щодо порушення обмежень сумісництва або поєднання з іншими видами діяльності.

Заборона обіймати посади або займатися певною діяльністю взагалі виглядає майже статистичною похибкою - 0,2% від усіх справ. І це попри те, що законом такі санкції прямо передбачені.

Апеляції теж без сюрпризів

Цікавий момент: апеляційні суди переглядали близько 9% рішень першої інстанції. Але й тут без різких рухів - понад половину рішень залишили без змін.

Тобто система переважно підтверджує сама себе.

Політичний та кримінальний фон

На тлі цієї статистики з’являються й новини про ініціативи уряду щодо винагород викривачам корупції, а також резонансні справи. Зокрема, допити у НАБУ та обшуки у народної депутатки Анни Скороход, яку підозрюють у вимаганні значної суми коштів.

Ці історії лише підкреслюють контраст між гучними справами і загальною практикою адмінпокарань.

Статистика без емоцій

Оприлюднені дані показують реальний стан речей: покарання за корупційні адміністративні правопорушення в Україні здебільшого обмежуються штрафами, тоді як жорсткіші санкції залишаються радше формальністю на папері.