Польський прем’єр Дональд Туск розповів про свою відверту розмову з Володимиром Зеленським. У бесіді, яку цитує британське видання The Sunday Times, пролунала важлива деталь: український президент готовий до того, що війна з Росією може тривати ще два-три роки. Не тому, що цього хтось хоче, а тому, що іншого виходу просто немає.
Туск зазначив, що Зеленський не втрачає надії — він усе ще сподівається, що війна не розтягнеться на десятиліття. Але при цьому готує країну до того, щоб вистояти, навіть якщо шлях буде довгим і виснажливим. У словах обох лідерів — не пафос, а тверезе розуміння реальності: боротьба триває, і вона ще далека від фіналу.
Висока ціна за державність
Польський прем’єр визнав: Україна, попри всі втрати, не втратить головного — своєї державності. Він сказав, що навіть не сумнівається в цьому. Але головне питання тепер — не чи вистоїмо, а скільки доведеться заплатити. І не лише грошима чи технікою. Ціна — це людські життя, зруйновані долі, втома, яку відчуває ціла нація.
Такі слова, зізнаємося, звучать тверезо. Без зайвого оптимізму, але й без поразницьких нот. Бо у війні за виживання не буває легких перемог.
Про слабкість Росії і сумніви щодо Заходу
Окремо Туск торкнувся російської економіки. Він назвав ситуацію там "драматичною" — і не лише через санкції, а й через внутрішній занепад. За його словами, фінансова система РФ поступово тріскає по швах, і нові обмеження зі США тільки посилюють цей процес.
Втім, політик визнає: навіть коли Москва слабшає, це ще не означає перемоги Заходу. Адже, як він зауважив, у росіян є одна суттєва перевага — готовність воювати довго, без вагань, навіть коли все навколо валиться. І саме ця психологічна стійкість, хоч як це гірко визнавати, часто стає вирішальною на війні.
Рівновага між вірою і реальністю
Якщо зібрати докупи все, що прозвучало в інтерв’ю, виходить не песимізм, а, скоріше, холодний реалізм. Зеленський говорить про два-три роки боротьби не тому, що хоче затягнути війну, а тому, що бачить, наскільки вона складна. А Туск, зі свого боку, лише підтверджує те, що й так розуміють в Україні: ніхто, крім нас, не витримає цього марафону.
Така відвертість зараз цінніша за будь-які гучні заяви. Бо війна — це не гасла і не цифри. Це витримка. І поки вона є, шанс залишається.
Міцність духу — не тимчасова річ
Розмова двох лідерів показала головне: у цій війні вже немає місця для ілюзій. Є лише розуміння, що шлях буде довгим, але держава вистоїть. Навіть якщо доведеться пройти через ще кілька років болю, головне — не втратити внутрішню віру. Саме вона, зрештою, і тримає Україну.