Один супутник на всю Україну: Притула про критичну ситуацію з космічною розвідкою

Україна має лише один власний супутник, і той — куплений не державою, а людьми. Це той самий "народний супутник", який Благодійний фонд Сергія Притули придбав у фінської компанії ICEYE за кошти донатів українців. А тепер порівняйте: Росія має близько двох сотень супутників, що працюють на її армію. Контраст, від якого стає якось гірко.

Запитання до держави

Сергій Притула відверто каже: його дивує, чому держава досі не має власного супутникового флоту. Адже ще кілька місяців тому навіть на сайті Міноборони вийшов матеріал, де чорним по білому було написано — в Україні один супутник, і той куплений завдяки людям. А от у Росії — ціла мережа з 200 апаратів, за якими стоїть армія з 150 тисяч спеціалістів.

І справді, якось дивно виходить: країна, що воює в умовах XXI століття, фактично покладається на один "око з неба", який купили донатами.

Проблема швидкості розвідданих

Так, нам допомагають союзники — США, Велика Британія, інші партнери. Вони діляться знімками з орбіти, надають аналітику, але є нюанс. Швидкість.

Коли супутник свій — знімок і розвіддані надходять буквально за кілька годин. А коли інформація йде через партнерські канали, процес розтягується: день, півтора, а то й два. А на фронті це може коштувати життя.

Притула пояснює просто: логістика даних — це не просто "сфотографувати з космосу". Потрібно обробити, проаналізувати, передати — від аналітиків до командирів, а там уже до конкретних підрозділів. І коли це своє — ти контролюєш процес.

Народний супутник — прецедент світового масштабу

До речі, супутник ICEYE, який українці "наколядували", досі працює. Його активно використовує Головне управління розвідки. І навіть самі фіни кажуть, що такого ще не було в історії: щоб народ купив супутник для армії.

Віцепрезидент компанії ICEYE якось зізнався в інтерв’ю, що серед їхніх 48 супутників один — особливий. Той самий, український. У них він має назву "краудфандинговий супутник", а в нас — просто "народний". Символічно, що навіть іноземці ставляться до нього з повагою, ніби йдеться не просто про техніку, а про щось людське, створене з вірою.

Росія і Китай: альянс орбіт

Притула не виключає, що Росія користується ще й китайськими супутниками. І це цілком логічно: якщо Україна отримує допомогу від західних партнерів, то росіяни, очевидно, мають домовленості зі своїми союзниками. Вони ж платять за це, тому питання навіть не в моралі — а у доступі до ресурсів.

Втрачений "Січ-2"

Волонтер згадав і про державний супутник "Січ-2", який було запущено у січні 2022 року. Той апарат, на жаль, не передав жодного знімка й згорів у верхніх шарах атмосфери. Сумна історія, яка добре показує різницю між бюрократією і відповідальністю.

Іноді, — каже Притула, — здається, що треба просто прийти до чиновників і сказати: дайте цей бюджет, і ми зробимо все самі, як треба.

І в його словах відчувається не лише емоція, а й глибоке розчарування — бо народ, здається, робить більше, ніж держава.

Між вірою і байдужістю

Український супутник, народжений з донатів, став чимось більшим, ніж просто технічним проєктом. Це символ довіри, сили і того, як багато може зробити суспільство, коли держава мовчить. Але, мабуть, настане час, коли держава знову підніме очі до неба — і згадає, що космос теж фронт.