Україна сьогодні воює не лише на землі. У повітрі точиться своя, менш помітна, але не менш складна битва. І для того, щоб українські пілоти мали реальні шанси перехоплювати ворога, потрібна зброя, здатна "діставати" противника ще до того, як він увійде у зону атаки. Йдеться про далекобійні ракети "повітря-повітря". Але саме з ними ситуація найскладніша.
Що є, а чого не вистачає
Президент Володимир Зеленський прямо визнав: ракети, які має Україна зараз, не можуть працювати на потрібній відстані. З Францією, наприклад, вдалося домовитися лише про MICA – вони вражають ціль на дистанції приблизно до 80 кілометрів. Для сучасного повітряного бою цього вже замало. Пілоти фактично змушені ризикувати, підлітаючи надто близько до противника, який має ракети з удвічі більшою дальністю.
Ракети, які змінюють правила гри
Якщо говорити просто – на Заході є лише кілька "справжніх важковаговиків" серед таких ракет. Це американські AIM-120 останніх версій – C-8 і D-3, а також європейська Meteor від компанії MBDA. Саме Meteor вважають найпотужнішою: її дальність перевищує 200 кілометрів. Для порівняння, навіть найновіші AMRAAM (AIM-120D-3) літають приблизно на 160–180 км, а попередні моделі – ще менше.
Але цифри ці умовні. Усе залежить від того, з якої висоти й швидкості запускають ракету, якою є ціль, чи маневрує вона. Якщо пуск із 10 км по повільному літаку, що летить нижче, – результат один, а якщо стріляють із малої висоти по маневровій цілі – зовсім інший. Тому в реальності ніхто не може дати "чисту" цифру дальності.
No Escape Zone – коли ціль приречена
Є ще важливіше поняття – зона, де ціль уже не може втекти. Саме її вважають показником справжньої ефективності ракети. І тут Meteor випереджає конкурентів. Її "зона без втечі" більша, ніж у будь-якої іншої ракети на озброєнні країн НАТО. Але щоб цей потенціал працював, потрібна правильна комбінація: винищувач і радарний літак, який бачить ціль за сотні кілометрів.
На чому літають союзники і що має Україна
Meteor зараз використовують лише найновіші літаки – Eurofighter, Rafale (у версії F3R) та Gripen. На українські F-16AM чи французькі Mirage-2000F5 ці ракети просто так не "прикрутити". Для навіть найрозвиненіших країн інтеграція займає роки. Наприклад, Німеччина лише у 2024 році вперше запустила Meteor зі свого Eurofighter.
Тому зараз Повітряні сили України не мають жодного літака, який може працювати з цією ракетою. Є надія на 2026 рік — тоді очікується отримання шведських Gripen C/D. І дуже хочеться, щоб разом із ними приїхали й Meteor.
Око в небі: навіщо потрібен літак-радар
Є ще один критичний момент – без літака далекого радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) навіть найкраща ракета безсила. Пілот не може побачити ворога на 150 км просто з кабіни. Для цього потрібен спеціальний "радар-літак" — наприклад, Saab 340 AEW&C, про який говорили ще у 2024 році.
Без нього навіть F-16 з потужними AIM-120C-8 не зможуть повноцінно працювати. Бо щоб запустити ракету, треба знати, куди саме — і бажано не вмикати свій радар, який одразу "засвітить" позицію. Отже, ракета і літак-радар мають діяти разом, як дві частини одного механізму.
Приклад з реальної війни
Нещодавній повітряний конфлікт між Пакистаном та Індією добре показав, як це працює. Пакистан мав сучасні винищувачі J-10C з ракетами PL-15 і аж 12 літаків ДРЛВ. Індія мала Rafale з Meteor, але лише шість таких радарних літаків. І навіть при кращій ракеті без достатньої кількості ДРЛВ перевага була не на їхньому боці.
Комплексна задача, не лише про ракети
Сам Зеленський підкреслив: це не просто питання "дати ракету". Щоб випустити її з літака, треба, щоб вороже ППО не прикривало зону запуску. А щоб воно не працювало – потрібно зміцнювати нашу систему ППО. Це, по суті, ланцюг, де кожна ланка впливає на іншу. Без сучасних радарів і літаків навіть найновіша ракета залишиться просто залізом.
Крок у небо
Сьогодні українське небо потребує не лише пілотів, а й нової "хімії" між технікою, озброєнням і розвідкою. Далекобійні ракети можуть стати тим самим елементом, який змінить правила гри. Але щоб це сталося, потрібна не одна поставка, а системне рішення — літаки, радари, ракети й політична воля партнерів, яка дозволить Україні бачити ворога раніше, ніж він побачить нас.