Українська пенсійна система тріщить по швах: що планують змінити в межах нової реформи

В українській пенсійній системі тріщини вже давно, але зараз вони перетворюються на справжні прірви. У той час, як одні отримують захмарні виплати, інші змушені виживати на копійки. І проблема тут не лише в самих цифрах, а в системній нерівності, яка роками ігнорується.

Кричуща різниця, яка лягає тінню на пенсії

За останні роки на держпідприємствах та в органах влади з’явилися такі зарплати, від яких, м’яко кажучи, перехоплює подих. Особливо після 2022 року — кількість працівників із зарплатами понад 160 тисяч гривень виросла майже у 2,5 раза. Цікаво, що це саме той рівень, після якого вже не потрібно платити ЄСВ з надлишку. Тобто, люди отримують мільйони, а Пенсійний фонд — ні копійки з цього надлишку.

Дві країни в одній — одна для керівників, інша для всіх інших

Ще одна болюча тема — різниця в оплаті праці. Є директори, які щомісяця отримують суми, за які можна купити квартиру. А поруч — працівники реального сектору, що ледве тягнуть до зарплати. Такий дисбаланс не просто ображає — він руйнує саму ідею справедливого пенсійного забезпечення. Бо якщо заробітна плата — кривава драбина, по якій можна піднятися лише обраним, то пенсія стає лише відображенням цієї ж нерівності.

Суддівська привілегія: 99 тисяч щомісяця — і це не жарт

Якщо заглянути в цифри, то тут усе ще драматичніше. Наприкінці 2024 року середній розмір довічного утримання суддів становив 99 740 гривень на місяць. Це в 17 разів більше, ніж середня пенсія, і аж у 42 рази більше за мінімальну. Ця прірва — не просто несправедливість. Це система, яка фактично закріплює поділ людей на "більш гідних" і "не таких".

Що має змінити пенсійна реформа

Справжня реформа — це не косметичні підправки. Це радикальні кроки, які б дозволили побудувати систему, здатну вижити у складні часи. І тут важливо врахувати кілька речей:

• По-перше, без економічного росту жодна пенсійна система не витягне сама себе.
• По-друге, пенсії мають нараховуватись за однаковими правилами — не має бути "особливих" законів для обраних груп, як от для прокурорів чи суддів.
• По-третє, людям треба дати можливість самим накопичувати і контролювати своє пенсійне майбутнє — добровільно, а не під тиском.
• І головне — потрібно, щоб суспільство розуміло, навіщо це все робиться, і відчувало, що правила гри нарешті стали чесними.

Необхідні умови для справедливої системи

Будь-які зміни в пенсійному законодавстві повинні відповідати кільком базовим критеріям. Це має бути:

• Економічно обґрунтовано.
• Соціально справедливо.
• Зрозуміло для всіх, а не лише для експертів.
• Добровільно в частині накопичень.
• Підкріплено розвитком економіки, щоб були ресурси для пенсій.

Якщо не навести лад зараз, завтра це може коштувати державі ще більше. Система, яка годує одних і залишає інших з нічим — не житиме довго. Пенсії — це не привілей, це право. І це право має бути однаковим для всіх. Бо соціальна справедливість — це не лозунг, а основа виживання країни в умовах кризи.