Зарплати вчителям та ВПО: Зеленський вимагає від уряду конкретних рішень і звіту до кінця тижня

В Україні знову повернулися до розмови про зарплати вчителів. Президент Володимир Зеленський дав уряду завдання — не відкласти в довгу шухляду, а вже з наступного року реально підняти оплату праці педагогам. Тема, здавалося б, стара як світ, але болить і досі. Ціни ростуть, навантаження збільшується, а зарплати, як кажуть самі вчителі, залишаються «на місці».

Не просто обіцянки, а план дій

Зеленський наголосив: уряд має показати не черговий документ зі словами "планується" чи "розглядається", а справжні кроки, з чіткими термінами й результатом. Про це йшлося на нараді з прем’єр-міністром Юлією Свириденко. Розмова, кажуть учасники, вийшла не лише про цифри. Йшлося про саму роль школи у країні, що живе під сиренами. Бо для багатьох дітей саме школа сьогодні — це не лише знання, а й відчуття стабільності, шматок нормальності серед хаосу.

Торік уже лунали обіцянки наблизити зарплати педагогів до середньої по країні. Але, якщо відверто, вийшло не всюди. Особливо важко вчителям у прифронтових районах: працюють, маючи мінімум ресурсів і максимум відповідальності. Багато хто не пішов лише через дітей — бо як залишиш, коли клас тебе чекає навіть у підвалі?

Освіта під обстрілами

Під час війни вчителі стали ким завгодно — і психологами, і координаторами, і волонтерами. Навчають онлайн, навчають у підвалах, навчають дітей, які сидять по різних областях чи країнах. Є випадки, коли урок починається під виття сирени — і все одно триває. Ось чому питання оплати — це не про гроші, а про повагу. Про те, щоб люди, які тримають освітній фронт, не почувались сам-на-сам із буденним виживанням.

Допомога тим, хто втратив дім

Окрім освітян, президент акцентував і на іншій болючій темі — переселенцях. Зеленський попросив уряд не лише продовжити виплати, а й оновити підходи: не просто підтримувати, а давати можливість людям відновлювати життя. Мова про роботу, житло, медицину, навчання дітей.

В Україні нині офіційно понад п’ять мільйонів переселенців, і серед них чимало педагогів. Вони змушені були кидати свої школи, переїжджати в інші міста, а потім починати спочатку — без класів, без матеріальної бази, часто навіть без житла. Але вони все одно працюють, тримаються за професію.

Уряд під звітом

Президент очікує вже до кінця тижня почути звіт урядовців — не формальний, а реальний: що зроблено, які рішення готуються, які терміни. Бо суспільство втомилося від "планів у процесі". Освіта і соціальна підтримка — це те, на чому тримається країна, навіть коли навколо нестабільність.

Деталі, що говорять самі за себе

Якщо подивитися на сухі цифри, середня зарплата вчителя у 2024 році становила близько 12–14 тисяч гривень. Але це середня температура по лікарні — у прифронтових регіонах показники нижчі. При цьому навантаження вдвічі більше: класи зросли, документообігу не менше, а колег — менше. Деякі вчителі ведуть по три паралелі одночасно.

Та навіть за таких умов багато хто не кидає школу. Бо, як вони кажуть, це вже не просто робота — це місія. І, мабуть, саме таких людей держава має підтримати першими.

Між цифрами і реальністю

З іншого боку, бюджет зараз тягне на собі війну, медицину, соціальні програми. Освіта опинилася десь між. Але уряд шукає способи утримати педагогів — інакше скоро просто не буде кому вчити дітей. У деяких школах уже бракує спеціалістів із фізики, математики, навіть української мови.

Погляд уперед

Нинішня ініціатива президента — не просто політичний жест. Це спроба повернути вчителю те, що він давно заслужив — гідність. Якщо освітяни матимуть стабільність, діти матимуть майбутнє. А допомога переселенцям — це шанс втримати мільйони людей у країні, дати їм опору після всього, що вони пережили.

Підвищення зарплат чи соціальні виплати — це не сухі рядки у звітах. Це про людську довіру. Про те, що держава бачить і чує своїх громадян. Коли вчитель розуміє, що його робота цінується, а переселенець відчуває, що він не покинутий, тоді з’являється справжня віра у відновлення. І саме з цього, а не з законів чи бюджетів, починається майбутнє країни.