Бронювання працівників: вимоги до середньої зарплати для отримання статусу критично важливого

Під час воєнного стану в Україні діють особливі правила для компаній, які претендують на статус критично важливих. І серед головних критеріїв — середня зарплата. Міністерство економіки у своєму роз’ясненні пояснило, як саме обчислюють середній дохід працівників і що враховується у цій сумі.

Кому дозволено бронювати працівників

За законом бронювати можна лише військовозобов’язаних працівників критично важливих підприємств. Але тут є умова — і вона доволі жорстка. Зарплата кожного заброньованого має бути не нижчою за мінімальну, помножену на коефіцієнт 2,5.

Тобто формула проста: якщо мінімалка у 2025 році становить 8 тисяч гривень, то працівник повинен отримувати щонайменше 20 тисяч. Інакше — статус критичного підприємства можуть просто не підтвердити.

До речі, з 2026 року, якщо ухвалять новий бюджет, планка підніметься ще вище — до приблизно 21,6 тисячі гривень. І хоча цифри виглядають сухо, для малого бізнесу це може бути справжній виклик.

Коли грошей бракує

Якщо середня зарплата заброньованих співробітників падає нижче встановленого рівня, підприємство ризикує втратити статус критично важливого. А це автоматично означає, що бронювання анулюють — усіх одразу, без винятків.

Для решти працівників, яких не бронювали, зарплата може бути нижчою, і це законом дозволено. Проте надто велика різниця в оплаті праці може викликати питання. Держава уважно дивиться, хто справді платить, а хто просто створює гарну картинку на папері.

Що входить у "середню" зарплату

Не всі знають, але середня зарплата — це не лише оклад. У розрахунок включаються й інші виплати, наприклад:

• суми відпускних;
• компенсації за невикористану відпустку при звільненні;
• оплата перших п’яти днів лікарняного;
• допомога по тимчасовій непрацездатності, яку покриває Пенсійний фонд.

Тобто навіть якщо частина грошей надходить у вигляді разових виплат, це все одно може допомогти компанії підтвердити відповідність вимогам.

Відповідальність, а не пільга

Бронювання працівників — це не бонус від держави. Це радше форма довіри. Якщо підприємство отримало такий статус, воно має довести, що спроможне працювати стабільно, підтримувати економіку і платити людям гідно. Бо насправді кожна така компанія — це ще одна цеглина у фундаменті країни, яка тримається навіть під обстрілами.

Межа відповідальності

У цій системі усе просто: якщо держава дозволяє залишити працівників на місцях, вона очікує, що бізнес виконає свою частину обіцянки — не лише формально, а й чесно. Бо врешті, війна показує, хто справді цінує людей, а хто — лише цифри у звітах.