Позика чи інвестиція: Шмигаль закликав НАТО інвестувати 0,25% ВВП в оборону України

Україна знову підняла тему, яка стосується не лише війни, а й спільної безпеки Європи. Під час засідання Контактної групи з питань оборони України, більш відомої як формат "Рамштайн", міністр оборони Денис Шмигаль закликав союзників інвестувати у захист нашої держави частину власного ВВП. Йдеться не про символічну допомогу, а про чітку цифру — 0,25% національного доходу кожної країни.

Пропозиція, що може змінити баланс

Як пояснив Шмигаль, Україна вже зараз планує оборонні витрати на 2026 рік — близько 120 мільярдів доларів. Половину цієї суми держава готова покрити самостійно, використовуючи національні ресурси. Але ще 60 мільярдів, за словами міністра, треба знайти за межами країни. І саме тут він пропонує партнерам конкретний механізм: якщо кожна країна НАТО виділить лише чверть відсотка свого ВВП, цих коштів вистачить, щоб закрити всю потребу української армії.

Шмигаль наголосив, що це не просто допомога одній державі. Йдеться про інвестицію у стабільність континенту, де саме Україна тримає лінію оборони від російської агресії.

Альтернатива — позика під заморожені активи

Втім, урядовці розуміють: не всі країни готові одразу відкласти чверть відсотка свого бюджету. Тому Шмигаль запропонував запасний варіант — позику, підкріплену замороженими російськими активами. Ідея проста: кошти країни-агресора мають працювати проти неї.

Використати ці активи — це не лише фінансове рішення, а й політичний сигнал. Бо поки Росія руйнує, світ може частково відновлювати справедливість за її рахунок.

Україна — не прохач, а партнер

Міністр не приховував: Україна вже не просто потребує допомоги, а є повноцінною частиною нової європейської безпеки.

Чому це важливо для всіх нас? — запитав він під час виступу.

І сам відповів: тому що українська армія сьогодні — це найбоєздатніше військо в Європі. З досвідом, якого немає ніде більше.

Підтримка України — це не милість, не жест доброї волі. Це логічний крок для тих, хто хоче, щоб лінія оборони залишалась там, де вона є зараз — на сході нашої держави, а не на межах НАТО.

Від допомоги до спільної оборони

Ідея Шмигаля — це не просто заклик, а спроба змінити саму філософію підтримки. Замість щорічних суперечок про обсяги фінансування — сталий механізм, де кожен партнер робить внесок у спільну безпеку. Без зайвих дискусій, без політичних торгів.

Такий підхід може стати справжнім фундаментом для єдиної системи оборони, у якій Україна — не тимчасовий отримувач допомоги, а рівноправний учасник. Бо без нашої армії цієї системи просто не існувало б.

Коли безпека стає спільною справою

Сьогодні війна змінила правила гри. Політичні рішення приймаються повільно, а обстріли тривають щодня. Поки одні рахують, скільки ще можуть дозволити собі допомогти, інші віддають життя, щоб ця допомога мала сенс. Пропозиція Шмигаля — це не чергове прохання, а нагадування: безпека вже давно перестала бути справою однієї країни. Тепер це спільна відповідальність.