300 тисяч справ про дезертирство: нардеп розповів, як Рада хоче посилити покарання

Питання дисципліни в армії знову на передовій парламентських обговорень. В умовах затяжної війни, коли кожен військовий на вагу золота, Україна стикається з непростою темою — дезертирством. І, схоже, народні депутати готові переглянути підхід до покарання тих, хто самовільно залишає службу.

300 тисяч справ: тривожна статистика

За словами народного депутата Руслана Горбенка, нині в Україні відкрито близько 300 тисяч кримінальних справ, пов’язаних із дезертирством або самовільним залишенням частини. Цифра вражає — це фактично населення великого міста. І головне питання, каже депутат, не лише в тому, скільки людей утекло, а що з ними зараз роблять правоохоронці.

У нас близько 300 тисяч справ, але важливо знати, чи повертаються ці військові, у якій кількості, і що робить система, аби запобігти повторенню таких випадків, — зазначив Горбенко.

Хто повертається і чому

За словами депутата, більшість із тих, хто колись залишив службу, зрештою повертаються на фронт. Ймовірно, таких уже більше половини. Часто це не просто втеча, а наслідок емоційного чи фізичного виснаження. Проте, додає Горбенко, уникати відповідальності не можна — бо це питання не лише моралі, а й безпеки країни.

Щоб уникнути подібного в майбутньому, у парламенті розглядають варіанти змін до законодавства. Серед пропозицій — посилення санкцій, зокрема арешт рахунків або майна тих, хто самовільно залишив частину.

Порівняння з російськими методами

Депутат нагадав: у російській армії за втечу з фронту карають безжально — аж до розстрілу. В Україні ж підхід інший, більш гуманний, але й відповідальність має бути відчутною. Бо, як кажуть військові, війна не прощує слабких місць у тилу.

Наші командири не прагнуть жорстокості, але є потреба дисциплінувати тих, хто нехтує обов’язком. Інакше система просто не витримає, — наголошує Горбенко.

Що пропонують у парламенті

У комітеті з питань правоохоронної діяльності вже обговорюють кілька варіантів змін до Кримінального кодексу. Ідеться про можливе збільшення строків покарання за самовільне залишення частини, а також про нові запобіжники, які б допомагали повернути таких військових до строю без надмірної бюрократії.

Пропозицій багато. Треба сісти з Генштабом і визначити, за що реально будуть голоси, а що залишиться на папері. У Раді є дві умовні групи — "партія СЗЧ" і "партія перемоги". Але поки що жодна не має більшості, — пояснює нардеп.

Проблема глибша, ніж здається

Заступник начальника центру рекрутингу ТрО ЗСУ Ігор Швайка наголошує: більшість випадків дезертирства стаються ще до потрапляння на фронт — на етапі навчань. Тобто це не просто страх бою, а складна психологічна проблема, що потребує системного вирішення.

Його підтримує заступник командира 3-го армійського корпусу Дмитро Кухарчук. Він упевнений, що масові втечі — це сигнал про серйозні структурні збої: від якості підготовки до умов служби.

Це не лише страх чи небажання воювати. Це про втому, розгубленість і, часом, відсутність підтримки, — пояснює він.

Межа між страхом і зрадою

Коли йдеться про дезертирство, межа між людською втомою та злочином стає тонкою. Закон має захищати армію, але не забувати про людей. Бо перемога потребує не лише дисципліни, а й довіри. І саме зараз, у цих дискусіях, формується новий баланс — між суворістю і справедливістю.