Енергетична співпраця: Польща планує постачати американський газ Україні та Словаччині

Останнім часом у Європі знову заговорили про постачання газу, але тепер акценти помітно змістилися. Польща активно обговорює зі Сполученими Штатами можливість збільшення імпорту скрапленого газу. І тут важливий момент: частина цих обсягів може опинитися не лише у польській газотранспортній системі, а й вирушити далі — в Україну та Словаччину.

Плани та очікування

Як пише Reuters, йдеться про перемовини, результати яких можуть оголосити вже найближчими днями — після енергетичної конференції в Афінах.

Для Словаччини потенційний обсяг поставок майже дорівнює її річному споживанню — приблизно 4–5 млрд кубометрів на рік. Це, по суті, забезпечення країни газом на повний сезон без критичної залежності від російських маршрутів.

Щодо України цифри поки що не називають. Але сам факт, що вона фігурує у переговорах, говорить про те, що канали постачання через сусідів продовжують розглядатися як один із стабілізаційних варіантів на зиму.

Політичний і стратегічний маневр

Це не разова ініціатива. Вашингтон зараз намагається зміцнити свою роль у Європейському енергетичному просторі. Для США це — можливість закріпитися як ключовий постачальник газу замість Росії.

Американські представники називають ситуацію "історичною можливістю". І тут не просто красиво сказано: російська частка на європейському ринку справді падає. ЄС уже скорочує закупівлю російського СПГ, а з 2025 року планує відмовитися від таких постачань повністю.

Україна в пошуках стабільних маршрутів

Для України тема газу зараз стоїть особливо гостро. Країна готується до зими та активно нарощує імпорт, переглядаючи варіанти маршрутів транзиту. Одна з ключових ліній — через Словаччину.

Тож домовленість між США та Польщею може стати частиною ширшої мозаїки енергетичної безпеки у регіоні.

Можливість, яка потребує стійкості

Перемовини та наміри виглядають оптимістично. Але практична реалізація потребує стабільної логістики, фінансування та політичної узгодженості між кількома країнами одночасно. Це історія не про швидкі рішення, а про довгу реконфігурацію енергетичної карти Європи, де кожен крок має стратегічне значення.