Спорт за характером: як знайти ідеальне тренування під ваш тип особистості

Багатьом знайома ситуація: купується абонемент, складається план, перші тренування йдуть на підйомі. А потім щось ламається. Спорт відходить на другий план, кросівки припадають пилом, а всередині з’являється думка, що "це не моє". Нові дані психологів натякають: причина часто не в ліні чи слабкому характері. Проблема глибша - у невлучному виборі самого тренування.

Як шукали відповідь

Британські дослідники з Університетського коледжу Лондона вирішили перевірити, як особистість впливає на ставлення до фізичних навантажень. В експерименті взяли участь 132 дорослі людини.

Учасників розділили на дві частини. Одна група жила, як зазвичай, без змін. Інша протягом восьми тижнів тренувалася за чіткою програмою: велотренажери з різним рівнем навантаження - від спокійних довгих сесій до високоінтенсивних інтервалів - плюс щотижневі силові вправи. Присідання, випади, віджимання. Класика.

Що вийшло на практиці

Фізичний ефект був очікуваним: сила й витривалість у тренувальної групи помітно зросли. Але головний інтерес дослідників був не в цифрах, а в реакціях людей. Хто отримував задоволення, хто втрачав інтерес, а хто тримався до кінця попри складність.

І тут почалося найцікавіше.

Екстраверти і швидкий темп

Люди з яскраво вираженою екстраверсією найбільше "зайшли" на інтенсивні тренування. Швидкий темп, короткі паузи, відчуття драйву - усе це відповідало їхньому характеру.

Але є нюанс. Саме екстраверти частіше не доходили до фінального етапу дослідження. Парадоксально, але факт: подобалося, було весело, та регулярність кульгала.

Тривожність і потреба в тиші

Учасники з високим рівнем нейротизму обирали зовсім інший шлях. Їм краще заходили спокійні, індивідуальні заняття. Без зайвого контролю, без постійних датчиків і цифр перед очима.

Для таких людей спорт ставав не змаганням, а способом заспокоїти голову. Менше шуму - більше користі.

Організовані й результативні

Сумлінні, дисципліновані учасники дивилися на тренування практично. Їх цікавив не сам процес, а результат. Скільки зробив, як покращив форму, що це дає для здоров’я.

До речі, багато з них уже на старті мали непогану фізичну підготовку. Для них спорт - частина системи, а не емоційний порив.

Доброзичливість без перегонів

Люди з високим рівнем доброзичливості тягнулися до м’яких форматів. Довгі неспішні велопрогулянки, плавання, рівномірний рух без різких ривків.

Тут важлива не швидкість і не рекорди, а комфорт і стабільність.

Відкриті до нового - найвитриваліші

Найстійкішими несподівано виявилися творчі та відкриті до нового учасники. Інтенсивні вправи не завжди приносили їм задоволення, зате саме вони найчастіше доходили до завершення програми.

Можливо, свою роль зіграла цікавість і готовність терпіти незручності заради досвіду.

Як це перекласти на життя

Дослідники дійшли простого, але неочевидного висновку: спорт варто підбирати під характер, а не під моду чи чужі поради. Те, що працює для одного, може повністю демотивувати іншого.

Умовно це виглядає так:

• екстравертам підійдуть групові формати, HIIT, кросфіт;
• людям із підвищеною тривожністю - йога, пілатес, біг на самоті, домашні тренування;
• сумлінним важливо бачити прогрес і цифри;
• доброзичливим краще зайдуть плавання й тривалі прогулянки.

Точка опори

Регулярність у спорті рідко тримається на силі волі. Вона тримається на відчутті, що це заняття не суперечить внутрішньому ритму. Коли навантаження співпадає з характером, тренування перестає бути боротьбою і стає частиною звичного життя.