Більше ніж любов: як турбота про онуків впливає на здоров'я мозку бабусь і дідусів

Іноді здається, що мозок у літньому віці починає працювати повільніше просто тому, що навколо стає менше новизни. Менше несподіванок, менше дрібних клопотів, які змушують крутити головою в різні боки. А от коли в житті з’являються онуки - спокій, м’яко кажучи, закінчується. І, як виявилося, це може піти на користь.

Науковці звернули увагу на доволі життєву річ: бабусі й дідусі, які час від часу няньчать онуків, показують кращі результати у тестах на пам’ять та мислення. Не на рівні рекордів, звісно, але помітно краще за тих, хто до дитячої метушні не долучається взагалі.

Що саме перевіряли вчені

Дослідники взяли дані майже трьох тисяч людей старшого віку з британського довготривалого дослідження старіння. Усім учасникам було за 50, середній вік - близько 67 років. Протягом кількох років їх тричі опитували та ганяли через різні завдання для мозку.

Людей розпитували детально:

• чи доглядали вони за онуками протягом року;
• як часто це робили;
• що саме входило в їхні обов’язки.

Туди зараховували все: від нічних чергувань біля ліжечка й поїздок у школу до спільних ігор, приготування обідів і допомоги з домашніми завданнями.

Пам’ять і швидкість слів

Коли порівняли результати тестів, картина вийшла доволі цікава. Ті, хто мав справу з онуками, краще запам’ятовували інформацію і швидше підбирали слова під час розмови. Тобто не зависали на пів хвилини, шукаючи потрібне формулювання, а тримали темп, як у жвавій кухонній бесіді.

Особливо помітним був ефект у бабусь: з роками їхні когнітивні показники просідали повільніше, ніж у жінок, які не були залучені до догляду за дітьми родини.

Важлива не кількість, а сам факт участі

І тут найцікавіше. Виявилося, що вирішальну роль відіграє не те, скільки годин на тиждень ви проводите з онуками. І навіть не те, чи ви возите їх на гуртки, чи просто граєтеся в кубики.

Як пояснила керівниця дослідження Флавія Черекеш:

Найбільше нас здивувало те, що сам факт участі в догляді за онуками мав більше значення для когнітивного функціонування, ніж частота цього догляду або конкретні заняття з дітьми.

Тобто важливо бути включеним у процес. Відчувати, що ти потрібен, що без тебе сьогодні не обійдуться. Можливо, саме ця роль "активного дорослого" і тримає мозок у тонусі.

Родина має значення

Втім, не все так однозначно. Ті ж науковці наголошують: умови мають значення. Добровільна допомога у теплій родинній атмосфері - це одна історія. А вимушений, виснажливий догляд без підтримки - зовсім інша.

Добровільний догляд у гарному сімейному середовищі може мати зовсім інший вплив на бабусь і дідусів, ніж догляд у стресових умовах, коли людина не відчуває підтримки або сприймає догляд як обов'язок чи тягар, - зазначає дослідниця.

Тож, ймовірно, справа не лише в дітях як таких. А в живому спілкуванні, русі, дрібних щоденних задачах і відчутті зв’язку між поколіннями. Коли тебе не відправили "відпочивати на лавочку", а навпаки втягнули у вир подій.

Де шукати продовження теми

Вчені планують копати далі й розбиратися, як саме на результати впливають сімейні стосунки, характер допомоги та психологічний стан самих бабусь і дідусів. Бо одна справа - посидіти з малечею пару годин у радість. І зовсім інша - тягнути все на собі, бо більше нікому.