Закон і гідність: чому Україна прагне очистити медіапростір від російського контенту

Питання російськомовних пісень у публічному просторі знову опинилося в центрі суспільної дискусії. І хоча формально їх не заборонено, у контексті війни з Росією дедалі більше українців сприймають таку практику як морально неприйнятну. Влада теж не стоїть осторонь — мовний омбудсмен пропонує закріпити цю норму законодавчо.

Законодавчий вакуум та суспільна незгода

Російські пісні в публічному просторі досі не заборонені на рівні закону. Але, як показує практика, навіть там, де правових порушень нема, моральна напруга — зашкалює. Так вважає і Олена Івановська — уповноважена із захисту державної мови. Вона публічно озвучила пропозицію: варто все ж таки ухвалити закон, який би остаточно поставив крапку в цьому питанні. Бо ситуація, за її словами, давно назріла.

На сьогодні українське законодавство не забороняє саме виконання пісень російською мовою. Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" передбачає, що концерти й інші культурні заходи мають проводитись українською. Але при цьому дозволяє виконання пісень іншими мовами — якщо вони не суперечать іншим законам. Тобто російськомовний контент поки що залишається у такій собі "сіро-законній зоні".

З іншого боку, є ще закон "Про культуру", який не бореться напряму з мовою, але вже містить обмеження щодо публічного відтворення творів артистів із держави-агресора. Тобто — якщо пісня походить із Росії чи написана її громадянами — це вже інша історія.

Позиція мовного омбудсмена та суспільний вибір

Цікаво, що у сферу контролю мовного омбудсмена входить не зміст пісень, а радше супровідні речі — афіші, квитки, оголошення тощо. Втім, питання мови в публічному просторі для неї — не технічна, а глибоко ціннісна тема.

Як підкреслює Івановська, в умовах війни пісні російською — навіть якщо вони легальні — сприймаються як культурне вторгнення. А українська, навпаки, стала для суспільства символом спротиву, єдності та самоповаги. Саме тому, каже вона, вулиці, сцени й медіапростір мають звучати українською — не через заборону, а з гідності.

У деяких містах влада вже почала діяти на місцевому рівні. Наприклад, у Києві та Тернополі були ухвалені рішення про обмеження використання російськомовного культурного продукту. Хоч і без серйозних санкцій, але це теж сигнал. Суспільство, як каже Івановська, уже зробило свій вибір. Тепер — черга за державою.

Прецедент з Osocor Residence: штраф за російські пісні

Окремий випадок, який набув розголосу, стався нещодавно у Київській області. Там Бориспільський міськрайонний суд оштрафував директора розважального комплексу Osocor Residence. Причина — на сцені прозвучали пісні Вєрки Сердючки російською мовою.

Мова про концерт, який відбувся ще 13 червня. Виступав Андрій Данилко, і під час шоу виконав два треки російською. На це звернули увагу органи контролю, а суд постановив: директор комплексу порушив закон щодо частки україномовних пісень та відтворення контенту країни-агресора. В результаті — 425 грн штрафу та ще 605 грн судового збору. І хоча сама сума незначна, сам прецедент може мати серйозні наслідки для шоу-бізнесу.

Директор на засідання не прийшов, хоч і був повідомлений. Суд розцінив це як спробу затягнути розгляд справи. Тож рішення винесли без нього.

Утвердження української мови — це не лише питання закону, а й справи честі для суспільства, яке бореться за своє майбутнє. І в цій боротьбі символи мають значення не менше, ніж зброя.